Заняття бортництвом, як і кожен з традиційних збиральницьких промислів, мало сезонний характер. Календар діяльності бортника регламентувався періодами життєдіяльності бджіл.

Зима - була часом відпочинку для бджолородини. На відміну від промислового пасічництва, бортництво не передбачало переміщення вуликів у пристосовані для цього приміщення - вони перебували на деревах цілорічно. Коли дозволяла погода, бортники могли обійти свої володіння, щоб перевірити - чи не розорені якісь колоди мисливцями за медом (куницею, мишами, жовною), чи не постраждали вони від бджолодерів. Ті, що хотіли розширити пасіку, взимку займалися виготовленням нових бортей. У святковий різдвяно - новорічний час ще на початку XX століття виконувалися ритуали з кутею та медом, що мали сприяти роїнню бджіл, збільшенню медозбору.

У залежності від кліматичних особливостей різних регіонів Полісся пробудження життя у бортях, а відтак і весняний догляд за ними, припадали на початок квітня – першу половину травня. Бортники проводили огляд та чистку заселених колод. Очищали борті від підмору - у здорових бджолосім’ях його мало бути не більше трьох пригорщ. Пучком пахучих трав (зазвичай багна, яке мало бактеріцидні властивості) вимітали з вулика мурах та сміття, залишаючи трохи трави усередині вулика. Ретельно очищались вулики, у яких бджоли загинули, щоб підготувати їх для нових роїв. За матеріалами Ірини Несен, період весняної чистки вуликів на Поліссі розпочинався після свят Теплого Олексія (30 березня) або Благовіщення (7 квітня). Йдучи навесні до бджіл, брали з собою рушник, хлібину або середохресний хрест.

Другим етапом весняних бортницьких робіт було творення уллів – підготовка бортей до заселення новими роями. Наприкінці травня – на початку червня у бджіл масово починався процес роїння – з вуликів вилітали молоді рої з бджоломаткою. Для приваблення рою у нову колоду, її кропили відваром з воскодавини та духмяних трав (багна, меліси, вільхи), натирали багном всередині. Спостерігаючи за готовністю бджолородини до роїння, бортники могли керувати заселенням своїх нових колод. Відслідкувавши момент вильоту рою, згрібали його до кошика, накривали полотниною і пересаджували до нової борті. Літній медозбір у бджіл не потребував втручання чи догляду людини.

Кінець серпня – вересень був часом, коли підводився підсумок зусиллям бортника. Бджолярі рушали до лісових вуликів за медом, збираючи його до спеціального посуду – лазбеня. Підрізаючи соти, дбали, щоб залишити достатню кількість меду для зимування бджіл. Були колоди, з яких через малий запас меду не брали зовсім.

Важливим етапом у господарській діяльності бортника була підготовка бджіл до зимування. У різних регіонах Полісся це тривало з середини вересня до середини жовтня. Перевірялась герметичність колоди, борті накривалися дашками (шапками), справність яких також перевірялась. Восени вживали також заходів з убезпечення бджіл від хвороб та шкідників вулика.