Сільське населення Полісся впродовж віків займалось БОРТНИЦТВОМ (стародавньою формою бджільництва) - традиційним промислом, який зберігся до наших днів.

Ця традиція проіснувала у незмінному вигляді більш ніж 1000 років до сьогодні й колись охоплювала величезну територію усього Українського Полісся та лісостепу.

Ще на початку ХХ ст. бортництво у деяких районах Полісся становило практично основний спосіб господарства: бортний мед та інші продукти бортництва не тільки споживалися, але й слугували основним товаром натурального обміну.

Згідно Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, ця традиція залишилася у Рівненській, Житомирській  та Київській областях.

Історичний ареал бортництва розповсюджується на усю область Полісся - північні райони сучасних Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Сумської, Чернігівської областей України, імовірно, захоплюючи регіони Поділля, Галичини, Буковини, Карпатського регіону на заході; північні райони Дніпропетровщини та Харківщини на сході.

На даний момент, серед елементів нематеріальної культурної спадщини, традиція бортництва за територіальним та хронологічним масштабом не має рівних.

 

В рамках проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі», який реалізується Вишгородським історико-культурним заповідником за підтримки Українського культурного фонду у співпартнерстві з Вишгородською міською радою, Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації та за сприяння Київської, Житомирської і Рівненської обласних державних адміністрацій, створений фотопроєкт музейно-архівної співпраці «Борть. Життя. Полісся» у співробітництві з Державною архівною службою України.

У фотопроєкті використані матеріали:

Фотопроєкт реалізується у співпраці з Державною архівною службою України, Центральним державним кінофотофоноархівом України ім. Г.С. Пшеничного та Державним архівом Київської області, Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського