Бортництво – стародавня форма бджільництва, що проіснувала на теренах  України з давніх часів до сьогодення.

Цей традиційний промисел внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України наказом Міністерства культури України від 30.05.2018 р. № 465.

Згідно цього переліку територія Рівненщини є центром сучасного побутування бортництва. Ця традиція зафіксована у с. Князівка Березнівського району, с. Купель, с. Глинне та с. Мушні Рокитнівського району Рівненської області.

В експозиції представлені борті-колоди, жень та пішня. Походять вони з Сарненського та Рокитнівського районів Рівненської області.

Борті-колоди («вулєй») – виготовлені зі стовбурів зрізаних дерев (соснових або дубових) із штучно видовбаним отвором для поселення бджолиного рою, зверху накриті дашком. Встановлювались у  лісі, пізніше - на присадибній території.

В експозиції музею представлені жень та лежея – бортницькі пристрої для підйому на дерево. Вони походять з Рокитнівського району Рівненської області.

Жень – бортницький пристрій для підйому бортника на дерево,  виготовлений із сиром’ятної шкіри способом плетіння у 5 сталок довжиною 24 м, дерев’яного сидіння («сіделка») та крюка.

Пішня – бортницький деревообробний інструмент, який використовувався бортниками для видовбування отвору в дереві, в якому поселявся бджолиний рій. Складається з довгої дерев’яної ручки, на яку насаджене залізне долото з прямим лезом.

Лежея - шкіряна мотузка, сплетена у 4 сталки. Має дерев’яний каблук та перетинки з шкіряних сталок, розташованих уздовж лежеї; завершується круглою плетеною булавою та петлею. Лежея використовувалася разом з женню, особливо при роботі на високих деревах. Піднявшись на дерево за допомогою жені або острови, бортник закріплював на стовбурі вище борті лежею, через дерев’яний каблук якої протягував жень і починав роботу з бортю.