Бортництво – стародавня форма бджільництва, що проіснувала на теренах  України з давніх часів до сьогодення.

Цей традиційний промисел внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України наказом Міністерства культури України від 30.05.2018 р. № 465.

Згідно цього переліку Житомирщина є центром сучасного побутування бортництва. На цей час бортний промисел зафіксований у с. Рудня-Іванівська Ємільчинського району, с. Селезівка Овруцького району, с. Рудня-Перганська та с. Хочине Олевського району.

У експозиції музею представлені предмети та інструменти бортного промислу: колодні вулики (борті), коробки для збору роїв, ручна медогонка, «лєзіво» або «жень» – пристосування для підйому борті на дерево, короби для збору меду та вощини й інші предмети бортного промислу, що використовувалися бортниками у ХVIII – перш. пол. ХХ ст.

Борть – колода з видовбаною порожниною, де живуть бджоли. Борть має «льоток» (вічко, через яке залітають бджоли) та «довж» (вертикальний отвір, через який бортник дістає мед). Частіше льоток не робили, а поруч з довжю видовбували два отвори. Довж закладали дерев’яним бруском.

Жень (лєзиво) – пристрій для підйому на дерево; мотузка плетена зі шкіри з дерев’яним гаком та дерев’яним сидінням.

Скребачка – інструмент, який використовував бортник для вибирання порожнини в колоді чи в дереві. Як і долотом, цим приладдям користувались всі умільці деревообробної справи.

Куріль – прилад, який використовується для задимлення бджіл. Для того, аби комахи не атакували бортника, їх обвіюють димом. Для цього часто використовували матеріал, що не горить, а тліє ( торф, гній).