Медоборне ремесло сягає углиб тисячоліть. Після того як людина спробувала мед диких бджіл, вона почала полювання за роями, що селилися у дуплах дерев давніх лісів. Знайшовши, клеймила знахідку власною позначкою, і це означало її право на знахідку і мед, який вона звідти візьме.

У Київській Русі це право охоронялося звичаєвим правом, «Руською правдою», Статутами Великого князівства Литовського, іншими документами. Таким чином суспільству посилали меседж про важливість цього промислу і його продуктів — меду, воску тощо, адже ці продукти були стратегічними навіть не на побутовому, а на державному рівні.

Однак на світанку виникнення бортництва промисел скоріше був схожим на полювання чи примітивний вид збиральництва. А ось коли людина зрозуміла, що замість знищення роїв краще дбати про бджіл і постійно мати мед та інші продукти бджільництва, вона почала робити штучні дупла на деревах і запускати у них бджолині рої. Це й стало початком бортництва як постійного промислу, як економічного виду діяльності й зумовило появу бортників як ремісників.

Вуликове пасічництво істотно послабило значимість бортництва, а з середини ХІХ ст. в деяких державах зарубіжжя зовсім від нього відмовилися на користь простішого й продуктивнішого виду бджільництва. А ось в Україні традиція не перервалася. Нині бортництво побутує лише в кількох регіонах Карпат і Полісся, але повністю воно не зникло.

Під егідою проєкту, ініційованого Вишгородським історико-культурним заповідником, зібралася потужна команда, представлена фахівцями, зацікавленими особами Київської, Рівненської й Житомирської областей, а допомога керівництва трьох обласних держадміністрацій регіонів стала неоціненною для реалізації цілей і завдань проєкту. І, звичайно ж, він не відбувся б без підтримки Українського культурного фонду.

Під час реалізації проєкту було внесено багато ідей, пропозицій, рекомендацій, і інтерес суспільства до проблематики давав мотивацію нам як організаторам проєкту акумулювати і обов’язково втілювати задумане.

Ми накопичили багатий історико-краєзнавчий та культурологічний досвід, здійснили низку досліджень, зокрема й під час запланованих проєктом виїзних експедицій до осередків поліського бортництва. 

Зокрема, як з’ясувалося під час дослідницької роботи в рамках Національного проєкту, не про всі осередки бортництва, які діють, зокрема, на Поліссі, ми знаємо. Тому підтвердження — виявлення двох осередків бортництва у «медових» господарствах жителя села Шпилі Ігоря Глущенка та жителя села Рудня-Шпилівська Івана Марченка в Іванківському районі Київщини. Це можна назвати справжнім відкриттям проєкту, адже досі вважалося, що діючих осередків бортництва на Київському Поліссі не збереглося. Під час наукової експедиції до Іванківського району було не тільки зафіксовано нововиявлені осередки, а й накопичено матеріал для наукових досліджень з подальшою інтерпретацією його в музейному форматі.

Також у межах міжрегіональної співпраці до реалізації цього проєкту залучено вісім музейних установ з різних регіонів України. На територіях музеїв, які підтримали наш проєкт, буде встановлено таблички з QR-кодами, оснащені інформацією про бортництво, про проєкт «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі». Сучасні технології відсилатимуть відвідувачів музеїв-партнерів до інформації, що стосується бортництва як унікального виду культурної спадщини України.

Через умови карантину довелося перевести більшість наших активностей в онлайн-режим. Однак ми змогли простежити розвиток бортництва й дізнатися, як формувалися, зберігалися й трансформувалися у часі традиції давнього ремесла.

Одна із задумок нашого проєкту — створення віртуального музею бортництва, щоб зберегти знання про цей давній промисел і популяризувати наукові напрацювання серед молодого покоління, викликаючи інтерес до бортництва як одного зі споконвічних ремесел нашого краю. Хочемо створити віртуальний музей бортництва із віртуальних філій музеїв-партнерів проєкту, в яких є експозиції бортей. Це — Національний музей народної архітектури та побуту України, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», Вишгородський історико-культурний заповідник, Житомирський обласний краєзнавчий музей, Рівненський обласний краєзнавчий музей, Сарненський історико-етнографічний музей, Олевський краєзнавчий музей і етнографічний музей «Українське село».

На новоствореній платформі діятиме віртуальний світ архаїчного бджолярства. Простір платформи постійно наповнюватиметься віртуальними експозиціями та інтерактивною інформацією у вигляді оцифрованих експонатів, сферичних панорам, 3D-моделей бортів, інтерактивних листівок й інтерактивного календаря, QR-карток з доданою інформацією тощо. А весь матеріал, напрацьований проєктом, можна буде використати для створення номінаційного досьє щодо презентації бортництва у репрезентативних списках нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО .

Згідно із 13-ю статтею Конвенції з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, до якої Україна приєдналася ще 2008 року, популяризація цих цінностей не менш важлива, ніж дослідження та збереження. Тож цей проєкт створив інноваційний культурний продукт.

Маємо ще багато задумок, які прагнемо ефективно втілити вже після завершення проєкту. Сподіваюся, що бортництво Полісся стане одним із найпопулярніших елементів нематеріальної культурної спадщини України.