

З часів князювання Ярослава Мудрого
Національний проєкт «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» має неоціненне значення для збереження та дослідження бортницької традиції, яку вперше у писемних джерелах було зафіксовано на теренах України у XI столітті — за часів князювання Ярослава Мудрого.

До середини ХІХ ст. бортництво було єдиним джерелом меду, вощини та інших медопродуктів. Й навіть коли поширилися розроблені Петром Прокоповичем рамкові вулики, бортництво ще довго не здавало своїх позицій, особливо — у регіонах Полісся.
Та все ж у другій чверті минулого століття докорінно змінився уклад життя поліщуків, і рамкове бджільництво поступово витіснило бортницьку традицію. Більше того — вона як об’єкт історико-культурного надбання не знайшла повною мірою свого місця в сучасній системі культурного розмаїття України.
І лише на початку XXI століття тема бортництва у контексті вивчення та збереження українських традицій знову привернула увагу суспільства.
Тож основною метою Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» стала презентація та популяризація бортництва як елементу нематеріальної культурної спадщини України, синтез інформації, пов’язаної з цим промислом, і візуалізація у ЗD-форматі предметів музейних зібрань трьох областей України — Київської, Житомирської та Рівненської.
Дмитро ШЕВЧЕНКО,
координатор Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі»