Традиції бортництва як давньої форми лісового бджільництва, яке відігравало значну роль у соціально-економічному житті Східної Європи, налічують понад 1500 років. Споконвіків займалися ним на Рівненщині, яка розташована на територіях Волині й Полісся. Клімат, природні умови, спосіб життя поліщуків всіляко сприяли цьому.

Час зумовлює трансформацію економічної діяльності суспільств. Соціально-економічні зміни, зміни способу життя, нові технології — все це, з одного боку, є чинниками розвитку, комфортності, зручності, а з іншого — ведуть до зникнення низки споконвічних традицій. Те саме стосується зменшення популярності бортного промислу з тих часів, коли у побут бджолярів увійшов рамковий вулик. Тож бортництво почало поступово зникати, і нині його осередків у Європі збереглося небагато. Можливо, саме це останнім часом почало викликати все більшу зацікавленість промислом як фахівців, так і науковців, дослідників — усіх, хто зацікавлений у збереженні давніх традицій.

Тим більше, що на Рівненщині прадідівське ремесло не зникло, а навіть навпаки — останнім часом ми спостерігаємо певне його відродження. У Рівненській області бортники залишилися

в основному в Рокитнівському та Березівському районах. Вони не лише бережуть борті, отримані у спадок від попередніх поколінь, а й ведуть активний промисел за архаїчними традиціями. До того ж багато бортників зуміли зацікавити цією справою молодше покоління.

І ми раді були познайомити з нашими місцевими бортниками команду науково-дослідницької експедиції Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі», яка прибула на Рівненщину, щоб дослідити ті традиції бортної справи, які збереглися у регіоні. Зокрема, бортник Василь Дробуш із села Глинне Рокитнівського району веде бортний промисел з 15 років. Нині він поєднує бортництво з пасічництвом. За майже три десятиліття свого бортництва розжився більш ніж 20 бортними колодами, а ще зумів зацікавити ремеслом своїх п’ятьох дітей, які планують продовжити родинну традицію. Тож, можливо, варто очікувати сплеску відродження промислу в регіоні.

На мою думку, Національний проєкт «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» є досить вчасним, адже в Україні є що вивчати, і, можливо, привернення більшої уваги до бортництва, його популяризація спрацюють не лише на дослідження й збереження традицій, а й на розвиток архаїчного промислу.

Адже тут ідеться про надзвичайно важливий ресурс, який може дуже потужно спрацювати на розвиток регіону, в якому побутує, у тому числі Рівненщини. Ми говоримо про дві взаємодоповнюючі складові: туристичну, тобто залучення мандрівників у регіон, і власне реалізацію продуктів бортництва, а вони досить коштовні з огляду на якість цінних продуктів. У цьому напрямі варто працювати й підтримувати давні традиції, які є досить актуальними в сучасному контексті.